2 SamuelChapter 1 |
|
1 NOW it came to pass after the death of Saul, when David had returned from the slaughter of the Amalekites and had abode two days in Zinklag; |
|
2 It came to pass on the third day, that, behold, a man came out of the camp from Saul with his clothes torn and earth upon his head; and so it was that when he came to David, he fell to the earth and did obeisance. |
|
3 And David said to him, Where do you come from? And he replied, Out of the camp of Israel have I escaped. |
|
4 And David said to him, What is the news? Tell me. And he answered, The people fled from the battle, and many of them also have fallen; and Saul and Jonathan his son are also dead. |
|
5 And David said to the young man, Tell me, how did Saul and Jonathan his son die? |
|
6 And the young man said to him, I happened by chance to be on mount Gilboa, and behold, Saul was leaning upon his spear; and lo, the chariots and horsemen overtook him. |
|
7 And when he looked behind him, he saw me and called to me. And I answered, Here am I. |
|
8 And he said to me, Who are you? And I answered him, I am an Amalekite. |
|
9 Then he said to me, Stand over me and slay me; for anguish has seized me because my life is still whole in me. |
|
10 So I stood over him and slew him, because I knew that he could not live after he had fallen; and I took the crown that was upon his head and the bracelet that was on his arm, and I have brought them here to my lord. |
|
11 Then David took hold of his clothes and tore them; and likewise all the men who were with him; |
|
12 And they mourned and wept and fasted until evening for Saul and for Jonathan his son and for the people of the LORD and for the house of Israel, because they had fallen by the sword. |
|
13 Then David said to the young man who told him, Where do you come from? And he answered, I am the son of a proselyte, an Amalekite. |
|
14 And David said to him. How was it that you were not afraid to stretch forth your hand to destroy the LORD'S anointed? |
|
15 And David called one of the young men and said to him, Go near and fall upon him. And he drew near and fell upon him, and he smote him so that he died. |
|
16 And David said to him, Your blood be upon your head; for your mouth has testified against you, for you have said, I have slain the LORD'S anointed. |
|
17 And David lamented with this song of mourning over Saul and over Jonathan his son |
|
18 (Also he commanded them to teach the children of Judah the use of the bow; behold, it is written in the book of Asher): |
|
19 Israel was swift like a gazelle, and is slain upon her proud hills! How are the mighty fallen! |
|
20 Tell it not in Gath, publish it not in the streets of Ashkelon; lest the daughters of the Philistines rejoice, lest the daughters of the uncircumcised exult. |
|
21 O you mountains of Gilboa, let there be no dew, neither let there be rain upon you, nor upon the choicest fields; for there the shield of the mighty was broken, the shield of Saul, who was anointed with oil. |
|
22 From the blood of the slain, from the fat of the mighty, the bow of Jonathan turned not back and the sword of Saul returned not empty. |
|
23 Saul and Jonathan were lovely and pleasant in their lives, and in their death they were not divided; they were swifter than eagles, stronger than lions. |
|
24 O daughters of Israel, weep over Saul, who clothed you in scarlet and dyed garments, who put ornaments of gold upon your apparel. |
|
25 How are the mighty fallen in the midst of the battle! O Jonathan, upon her high places are many slain. |
|
26 I am distressed for you, my brother Jonathan; you were very dear to me; your love to me was wonderful, passing the love of women. |
|
27 How are the mighty fallen and the weapons of war perished! |
2-а СамуїловаРозділ 1 |
|
1 |
|
2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся. |
|
3 І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“. |
|
4 І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“. |
|
5 А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“ |
|
6 І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́. |
|
7 І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я! |
|
8 І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин. |
|
9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені! |
|
10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“. |
|
11 І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним. |
|
12 І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́. |
|
13 І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“. |
|
14 І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“ |
|
15 І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер. |
|
16 І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“. |
|
17 |
|
18 та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного: |
|
19 „О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі! |
|
20 Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних! |
|
21 Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний! |
|
22 Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо! |
|
23 Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів! |
|
24 До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу! |
|
25 Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий! |
|
26 Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого! |
|
27 Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“ |
2 SamuelChapter 1 |
2-а СамуїловаРозділ 1 |
|
1 NOW it came to pass after the death of Saul, when David had returned from the slaughter of the Amalekites and had abode two days in Zinklag; |
1 |
|
2 It came to pass on the third day, that, behold, a man came out of the camp from Saul with his clothes torn and earth upon his head; and so it was that when he came to David, he fell to the earth and did obeisance. |
2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся. |
|
3 And David said to him, Where do you come from? And he replied, Out of the camp of Israel have I escaped. |
3 І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“. |
|
4 And David said to him, What is the news? Tell me. And he answered, The people fled from the battle, and many of them also have fallen; and Saul and Jonathan his son are also dead. |
4 І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“. |
|
5 And David said to the young man, Tell me, how did Saul and Jonathan his son die? |
5 А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“ |
|
6 And the young man said to him, I happened by chance to be on mount Gilboa, and behold, Saul was leaning upon his spear; and lo, the chariots and horsemen overtook him. |
6 І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́. |
|
7 And when he looked behind him, he saw me and called to me. And I answered, Here am I. |
7 І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я! |
|
8 And he said to me, Who are you? And I answered him, I am an Amalekite. |
8 І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин. |
|
9 Then he said to me, Stand over me and slay me; for anguish has seized me because my life is still whole in me. |
9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені! |
|
10 So I stood over him and slew him, because I knew that he could not live after he had fallen; and I took the crown that was upon his head and the bracelet that was on his arm, and I have brought them here to my lord. |
10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“. |
|
11 Then David took hold of his clothes and tore them; and likewise all the men who were with him; |
11 І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним. |
|
12 And they mourned and wept and fasted until evening for Saul and for Jonathan his son and for the people of the LORD and for the house of Israel, because they had fallen by the sword. |
12 І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́. |
|
13 Then David said to the young man who told him, Where do you come from? And he answered, I am the son of a proselyte, an Amalekite. |
13 І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“. |
|
14 And David said to him. How was it that you were not afraid to stretch forth your hand to destroy the LORD'S anointed? |
14 І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“ |
|
15 And David called one of the young men and said to him, Go near and fall upon him. And he drew near and fell upon him, and he smote him so that he died. |
15 І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер. |
|
16 And David said to him, Your blood be upon your head; for your mouth has testified against you, for you have said, I have slain the LORD'S anointed. |
16 І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“. |
|
17 And David lamented with this song of mourning over Saul and over Jonathan his son |
17 |
|
18 (Also he commanded them to teach the children of Judah the use of the bow; behold, it is written in the book of Asher): |
18 та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного: |
|
19 Israel was swift like a gazelle, and is slain upon her proud hills! How are the mighty fallen! |
19 „О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі! |
|
20 Tell it not in Gath, publish it not in the streets of Ashkelon; lest the daughters of the Philistines rejoice, lest the daughters of the uncircumcised exult. |
20 Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних! |
|
21 O you mountains of Gilboa, let there be no dew, neither let there be rain upon you, nor upon the choicest fields; for there the shield of the mighty was broken, the shield of Saul, who was anointed with oil. |
21 Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний! |
|
22 From the blood of the slain, from the fat of the mighty, the bow of Jonathan turned not back and the sword of Saul returned not empty. |
22 Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо! |
|
23 Saul and Jonathan were lovely and pleasant in their lives, and in their death they were not divided; they were swifter than eagles, stronger than lions. |
23 Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів! |
|
24 O daughters of Israel, weep over Saul, who clothed you in scarlet and dyed garments, who put ornaments of gold upon your apparel. |
24 До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу! |
|
25 How are the mighty fallen in the midst of the battle! O Jonathan, upon her high places are many slain. |
25 Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий! |
|
26 I am distressed for you, my brother Jonathan; you were very dear to me; your love to me was wonderful, passing the love of women. |
26 Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого! |
|
27 How are the mighty fallen and the weapons of war perished! |
27 Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“ |